( слухати - скачати, текст скачать )
Музика: М. Вербицького
Слова: П. Чубинського
Державний Гімн України виконаний в форматі наближеного до першої публікації вірша Павла Чубинського. Пісня близька до оригіналу.
Виконує Хор студентів
Текст пісні
Ще не вмерла України ні слава, ні воля.
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб'ється, згомонить степами,
України слава стане поміж народами.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Написаний український державний гімн був осінню 1862 року.
На одній з вечірок у Павла Чубинського, сербські студенти, які навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню, в якій згадувався цар Душан. У приспіві пісні були такі слова «срце бије и крв лије за своју слободу». Чубинському пісня дуже сподобалася, і він раптом пішов в іншу кімнату і через півгодини вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же проспівали на сербський мотив.
Деякі дослідники вважають, що на написання також вплинули мотиви мазурки «Jeszcze Polska nie zgineła…», яка згодом стала польським гімном. «Марш Домбровського» на той час був популярним серед народів, що боролися за незалежність. Зокрема, на мотив цієї польської пісні словацький поет Само Томашек написав пісню «Гей Словаки», що була гімном Словаччини та Югославії.
Поширення вірша «Ще не вмерла Україна» серед українофільських гуртків, які щойно об'єднались у Громади, сталося дуже швидким. 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дав розпорядження вислати Чубинського «за шкідливий вплив на розум простолюду» (за вредное влияние на умы простолюдинов) на проживання в Архангельську губернію.
Перша публікація тексту вірша Павла Чубинського відбулась у львівському журналі «Мета» у номері 4 за 1863 рік. Отримавши поширення на Західній Україні, вірш не пройшов повз увагу релігійних діячів того часу. Один із них був отець Михайло (Михайло Вербицький), знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського він написав музику до нього і вперше текст пісні надрукував з нотами в 1865 році.
Перше публічне виконання відбулось 10 березня 1865 року у місті Перемишлі, як завершальний номер концерту, присвяченого Тарасові Шевченку. На платівку гімн був вперше записаний ( у виконанні Модеста Менцинського ) кельнському відділенні «Грамофону» в жовтні 1910 року . У 1917—1920 роках «Ще не вмерла Україна» став одним з державних гімнів УНР та ЗУНР.
Також, «Ще не вмерла Україна» Чубинського і Вербицького наряду з «Вічним революціонером» Франка та Лисенка, у виконанні хору Стеценка, лунали під час проголошення Акту Злуки 1919 року.
1939 року «Ще не вмерла Україна» затверджений гімном Карпатської України.
15 січня 1992 року музичну редакцію Державного гімну затвердила Верховна Рада України, що знайшло своє відеозображення у Конституції України.