Микола Данилович Сом

Слова до пісні Вишиванка написав Микола Данилович Сом. 

Микола Сом народився 5 січня у селі Требухів Броварського району Київської області у родині сільського коваля. 

Враховуючи давнє та рідкісне прізвище, є велика ймовірність, що письменник  нащадок українського козацького роду Сомів.

Зростав Микола у багатодітній сім'ї, мав 8 сестер і 2 братів. У складні воєнні та повоєнні часи живими залишилося 6 чоловік сестри Софія, Галина, Ольга, Надія та найстарший брат Григорій.

Сім'я жила в бідності. 1942 року, коли рідне село перебувало під німецькою окупацією, Микола пішов до Требухівської сільської школи. 1946 року Павло Тичина, який був на той час Міністром освіти, подарував Миколі першу шкільну форму.

1946 року внаслідок тяжких недолікованих поранень, отриманих на фронті, та туберкульозу легенів помирає батько Миколи, сільський коваль Данило Сом. Миколі тоді було 11 років. Через рік не стало й матері. Тепер глава сім'ї — найстарша серед сестер Софія 1923 року народження, в якої на руках залишаються двоє найменших — Микола і Надійка. 

Траплялися люди, які хотіли всиновити малечу, але сестра категорично відмовлялася від таких пропозицій, хоч було дуже важко (щоденна праця в колгоспі ще й власна дитина). Діти підростали й могли вже допомагати старшій сестрі. Микола пас корів, ходив «на ланку» працювати до колгоспу, наглядав за меншою сестричкою Надією. Любив навчатися, багато читав, дописував до шкільної стінної газети, постійно ходив пішки чи їздив на велосипеді до районної Броварської бібліотеки за книжками, мріяв про море. 

 Після сьомого класу навіть мав можливість вступити до морського училища, оскільки тоді дітям-сиротам робили такі пропозиції. З Ленінграда викликали старшого брата, щоб той дав згоду на вступ до морського військового училища. Але все ж таки прислухалися до вирішального слова директора Требухівської школи, який порадив не відправляти Миколу до військового закладу.

У шкільні роки перші вірші поета не раз друкувалися в районній газеті. Після закінчення школи, вступив  на факультеті журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка. Опісля працював у редакціях газет "Нафтовик Борислава", "Вечірній Київ", "Друг читача", "Слово просвіти", в журналі "Ранок", в "Укрконцерті", у видавництві "Музична Україна", в кабінеті молодого автора Спілки письменників України. Вчителював у рідному селі та в київських школах. Нині працює завідувачем сектору пропаганди книги в Київській публічній бібліотеці імені Лесі Українки.

Микола Сом - автор багатьох поетичних книг: "Йду на побачення", "Хроніка воєнного дитинства", "Присвяти і послання", "Сто епітафій", книжок прози "З матір'ю на самоті" та "Як я Сталіна хоронив", а також відомих ліричних пісень. Ось як про його пісні відгукувався видатний композитор Платон Майборода: "Миколу Сома знають і люблять в народі як самобутнього поета, а також співавтора багатьох хороших пісень. Згадаймо хоча б ніжну "Мрію" ("Без вітру не родить жито") із музикою О. Сандлера, яку співають не лише у нас, а й за рубежем - в Австралії, Канаді та в Америці, - його ж "Вишиванку" та "Пливе Дніпро до моря синього". Широко популярна патетична "Дума про землю" (музика В. Верменича), сповнена ніжності "Вірна дружина моя" (музика О. Левицького), схвильовано-піднесена "Ода матерям" (написана разом з О. Білашем).

А кому з нас не припала до душі мелодійна колискова "Рученьки-ніженьки" Миколи Сома з телепередачі "На добраніч, діти"? Пісні, написані на вірші поета, звучали в кінофільмах "Коли починається юність", "Хлопчики", "Артист із Коханівки", "Чорноморочка", "Місяць травень", "Їхали ми, їхали" та інших".