Ой смереко - Гурт Експрес

Біографія Любомира Якима 

Народився Любомир Яким у 1936 році в с. Воля на Старосамбірщині. Батько грав на скрипці, керував церковним хором. Малий Любомир часто був присутній на заняттях хору і разом з хористами співав Службу Божу, яку знав на пам'ять.

Та почалася війна. Семирічний Любомир на все життя запам’ятав той день і ту стежину, коли востаннє йшов разом із своїм батьком, проводжаючи його на фронт. Поруч плакала мама, дворічна сестричка Ірина. Запам’ятав і останні батькові слова: «Добре вчися в школі і бережи скрипку. А я скоро повернуся і навчу тебе грати на ній». Та не судилося… Прийшли німці, забрали майно, забрали і скрипку. Мабуть, гарною була. Та й не дочекався Любомир тата з війни. Вчився Любомир добре, та найбільше вабила музика.

У двадцять сім років разом з дружиною переїхав на Дрогобиччину, у селище Підбуж. Школа, учні, музика… А ще громадська діяльність. Під його керівництвом у Підбужі вперше зазвучав духовий оркестр. Це були світлі сторінки в історії селища. Разом з дружиною, Іванною Йосипівною, вчителькою української мови та літератури, вони займалися організацією літературно-мистецьких свят.  Перебуваючи на заслуженому відпочинку, композитор не раз розповідав, що має так багато творчих задумів: керував церковним хором селища, писав літургійні твори, нові колядки, завершував написання Божественної Літургії. Його літургійні твори співають церковні хори у Польщі, США та інших країнах.

Любомир Антонович – поет-пісняр, музикант, композитор, художник, організатор, педагог та просто скромна, доброзичлива Людина. Він автор дитячої збірки «Дзвіночок кличе» та збірки «Моя пісня» автор пісні «Смерека» .

Як тільки звучать перші акорди пісні «Смерека», одразу згадується Підбуж, рідні гори… Особливо трепетно сприймається ця пісня тими, хто перебуває на чужині. Вона не має кордонів… Напевно, автор пісні, поет-пісняр Любомир Яким не сподівався, що його творіння звучатиме у різних куточках світу.

 Літо 2014 року. Телеканал Інтер вперше приїхав знімати фільм про підбужанина – світлу, добру людину, про великого українського патріота, який без зайвого галасу, без намагань привернути увагу до своєї особи, наполегливо робив свою Справу. Просто навчав людей бути кращими, людянішим. На жаль, автор не побачив фільму, він відійшов у вічність за два дні до його виходу в ефір. Та сотні підбужан, і не тільки, переглядали цей фільм із почуттям вдячності та гордості за свого земляка.