Історія пісні - Ой на горі та й женці жнуть

козак , українські козаки

Українська народна пісня “Ой на горі  та й женці жнуть“  була написана в 17 столітті і є давньою козацькою піснею. Найстаріший варіант цієї пісні, був знайдений на Галичині в записах Домініка Рудницького і датується 1713 роком. 

 

Доменік Рудницький народився в Литві у місті Вільнюсі, походив з православної-уніатської родини. У 1690 - 1691 році, вступив до ордену єзуїтів, навчався у Віленській академії, згодом учителював у єзуїтських колегіумах, а на початку 1700-х років висвятився на ксьондза. 

 

Викладав у колегіумах Новогрудка, Несвіжа, Гродна,  а з 1715 року, був проповідником у Слуцьку. Також Рудницький трудився проповідником у Варшаві, з 1720 по 1728 рік.  а з 1728 по 1737 рік, був назначений прокуратором Литовської провінції. Повернувся до Варшави у 1737 році, де і помер 10 жовтня 1739 року.

 

Доменік Рудницький записав багато пісень і віршів, також він у свої записи додав пісню Ой на горі та й женці жнуть, правда ця пісня мала трохи інший текст:

 

Гой, на горі женці жнуть,

Да долом, долом, да долиною козаки ідуть.

Межи ними три гетьмани,

Што ведуть войсько запорозьке долинами:

Один гетьман Дорошенко,

Што ведет войсько запорізьке хорошенько;

Други гетьман Сагайдачник,

Што згубив триста козаков, зли необачник;

Третій гетьман Дрогозденко,

Што ведет войсько московське борозденько.

Ідуть ляхи дорогами:

Закричуть, кликнуть вам «Помагай Бог» за горами —

Помагай Бог козаченькам,

Щоб одкрикнули да з самопалов ляшенькам.

 

Українські історики пов'язували пісню з Михайлом Дорошенком та Петром Конашевичем-Сагайдачним часів хотинського походу. Максимович припускав дату виникнення пісні часами Петра Дорошенка, вбачаючи в Сагайдачному когось із старшин запорозького куреня. Український історик Дмитро Яворницький, посилаючись на Максимовича, припускав, що це був кошовий отаман, сподвижник гетьмана Петра Дорошенка Григорій Сагайдачний. 

 

У Дрогозденкові історики вбачали брацлавського полковника Дрозденка, який дотримувався промосковської позиції і у травні 1666 року, здійснив невдалу спробу втечі до лівобережного гетьмана Івана Брюховецького, викравши гетьманську булаву, за що його й було розстріляно за наказом Петра Дорошенка. 

 

Пісня "Ой на горі та й женці жнуть" була популярною і з часом цю мелодію пісні було використано Євгеном Адамцевичем при написанні "Запорозького маршу"

Ой на горі та й женці жнуть - Українська народна пісня

Comments: 0