Два кольори

Народився Павличко Дмитро Васильович, 28 вересня 1929 року, в селі Стопчатів, нині Косівський район, Івано-Франківська область, Україна (тоді Коломийський повіт, Станіславське воєводство, Польська Республіка) в селянській родині.

Початкову освіту здобув у польськомовній школі в Яблунові, продовжив навчання в Коломийській гімназії, а далі  в Яблунівській середній школі.

З осені 1945 pоку по літо 1946 року, був ув'язнений за сфабрикованою справою щодо звинувачення у належності до УПА.

У 1953 року. закінчив філологічний факультет Львівського університету.

Член КПРС з 1954 року по 1990 рік. З 1955 року член ЦК ЛКСМУ.

Завідував відділом поезії редакції журналу «Жовтень» (нині  «Дзвін»), після переїзду до Києва працював у секретаріаті СПУ. Протягом 1971-1978 pоків. Дмитро Павличко редагував журнал «Всесвіт».

Перша збірка поезій «Любов і ненависть» з'явилася у 1953 році. 

Пізніше побачили світ поетичні книги «Моя земля» (1955), «Чорна нитка» (1958),«Правда кличе» (1958), — вісімнадцятитисячний тираж книжки було знищено за вказівкою партійних цензорів, «Пальмова віть» (1962). У 1968 р. вийшла збірка «Гранослов», згодом «Сонети подільської осені» (1973), «Таємниця твого обличчя» (1974), «Сонети» (1978), «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994). Д. Павличко уклав антологію перекладів «Світовий сонет» (1983). Літературно-критичні праці зібрані в книжках «Магістралями слова» (1978), «Над глибинами» (1984), «Біля мужнього слова» (1988).

У 1990  - 1999 роках  Народний депутат України.

У 2002 році, став почесним професором НаУКМА. 1 вересня він прочитав інавґураційну лекцію на тему «Українська національна ідея».

З 21 жовтня 2005 року, знову обраний народним депутатом України (фракція Української Народної Партії).

На IV Всесвітньому Форумі Українців, що відбувся в Києві 18-20 серпня 2006 року, Павличка Дмитра Васильовича було обрано Головою Української Всесвітньої Координаційної Ради. 

Про написання самої пісні «Два кольори» існує легенда

Донька композитора Олександра Білаша, розповіла історію. 

"Батько з Павличком сиділи на якомусь з'їзді комсомолу. Було нецікаво, вони почали поглядати наліво й направо — почали шукати гарних комсомолок, тому роздивлялися по залу. І раптом попереду побачив жіночку з накинутою на плечі хусткою: на чорному тлі — червоні троянди, такі яскраві, що просто очі виїдали.

— Бачиш оту жіночку? — спитав батько Павличка. — Дивись, яка хустка — червоне і чорне.

— Червоне — то любов, а чорне — то журба, — відповів Дмитро Васильович.

Вони потихеньку втекли із з'їзду, поїхали до Будинку творчості у Ворзелі. Написали пісню буквально за півгодини".

Так появилась пісня «Два кольори».