Чорна вишиванка

Чорна вишиванка 

Українська повстанська пісня 

Музика і слова Олександра Шевченка

Виконує Наталка Самсонова

 

Текст пісні

 

Десять років горіла земля у людей під ногами.

Десять років стогнала земля від ворожих чобіт.

Десять років карпатське село вже не спало ночами,

Десять років чекало синів своїх біля воріт.

 

Кожен день за селом у лісах скреготять автомати.

Кожен день умивається ранок в гарячій крові.

І холодної темної ночі до нашої хати

Принесли молодого хлопчину брати лісові.

 

А коли партизана Карпати покликали сині,

І коли вже нарешті настав розлучатися час,

Він сорочку свою позоставив на пам’ять дівчині:

"Нехай носить твій син і нехай пам’ятає про нас".

 

Приспів:

Чорна-чорна була та сорочка, чорніша від ночі.

Чорна-чорна, як смерть. Чорна-чорна, як свіжа рілля.

Чорна-чорна була та сорочка, як хлопцеві очі.

Чорна-чорна була, як моя українська земля.

 

Довго-довго лежала сорочка у маминій скрині,

Довго-довго чекала пошани, людського тепла.

І нарешті настала пора: я вдягнув її нині;

По щоці у матусі тихенька сльоза потекла.

 

І в душі зазвучали ніколи нечувані струни,

І сама мимоволі розпрямилась гордо спина.

Що б не сталось зі мною і де би у світі не був я,

Передам ту сорочку онукам своїм і синам.

 

Приспів: (2)

Чорна-чорна вона, та сорочка, чорніша від ночі.

Чорна-чорна, як смерть. Чорна-чорна, як свіжа рілля.

Чорна-чорна вона, та сорочка, як хлопцеві очі.

Чорна-чорна вона, як моя українська земля.